Головна
Про Верховинщину
Туризм і розваги
Ціни
Контакти

Гуцульська коляда

Найцікавішою різдвяною традицією у Верховині є колядники. Колядка на Гуцульщині вважається стародавньою молитвою Божого Різдва.

Від початку Пилипівки колядники збираються у кожного колядника вдома і проводять репетицію. Керує колядницькою партією "вибірця", а творчою стороною займається "береза". За давніми старовіцькими правилами, у колядники не беруть будь-кого. Колядник не має права зловживати спиртним, говорити вульгарні слова, повинен поважати старших і молодших. Для колядника завжди було великою честю показати себе з найкращого боку. Березу і вибірцю вибирають колядники. Вибірця ходить з хрестом, а береза – з дзвінком. Кожен колядник обов’язково має бути у гуцульському строї (вбирі) і з барткою. Беруть зі собою скрипаля. На відміну від сусіднього села Криворівні, у Верховині не беруть у колядники роги. Не всі люди знають колядки, бо не всі ходять колядувати. Навіть колядники не всі колядки знають, бо всім провадить береза, і тільки він мусить все пам’ятати, а колядники лише повторюють за ним. Береза завжди йде вперед – чи то до хати, чи то з хати. Першим сідає за стіл. Допоки береза не сяде за стіл, доти не сідають колядники, поки не встане з-за стола, доти не мають права вставати колядники. Саме він може дозволити колядникам і затанцювати, запитуючи господаря: "Ци можна плєсакам наплєсати в хаті из дзвінками в руках за грішми коло гостий, тай коло домашних?" Так само у берези зберігається ключ від скарбнички для збору грошей. За добрим березою завжди є великий попит. Такого запрошують березувати навіть у чужі села. Кожен вибірця і береза підбирають собі доброго скрипаля. Скрипаль є дуже поважною особою, бо грає до коляди, співанок і танців. Якщо добрий скрипаль, то в колядників є добрий настрій, бо скрипка їх змусить до всього, які б вони не були змучені. Якщо недобрий скрипаль, то й колядники з ним нудяться.

Музиканти до колядування готові

На колядників підбирають співучих хлопців і чоловіків. Вони обов’язково мають бути з добропорядних сімей. Хто має недобру репутацію, то таких не беруть. Здебільшого, колядники ходять від молодості і аж до старості. Правда, витримують не всі. Кожен колядник мусить ходити від початку до кінця свят, бо якщо залишить коляду, то з нього сміються в кожній хаті.

У коляді сильна дисципліна, якої мусять усі дотримуватися. Якщо колядник на Різдво йде від хати, то аж до Водохрещення не має права мати жодних стосунків з дружиною. Навіть не має права лягати біля неї. Після благословення священиком 7 січня колядники вважаються апостолами, котрі доносять у кожну оселю приємну звістку про народження Христа і повинні пронести ту місію з гідністю. За недотримання дисципліни карають виключенням з колядників. Колись було так: коли колядник завинив, і йому в церкві дали поцілувати хрест з іншого боку, то це означало, що він уже повинен піти з коляди. Це було великою ганьбою, і всі старалися не порушувати колядницьку дисципліну. У кожній партії мусить бути такий колядник, котрий знає всі колядки так, як береза, аби деколи дати можливість відпочити березі. До речі, у своїй хаті береза не колядує, а лише сидить і слухає. Гуцульські колядки з первовіку передавалися з уст в уста. Старовіцькими колядками гуцули славили Бога – Сонце – і величали Боже Різдво. Церковні колядки гуцули не любили. Колядували їх старою сумною та галасливою арією, як і полонинські вітри. У сучасних колядках відчутний слід старовіцьких дохристиянських колядок. Проти таких колядок боролися священики від другої половини 19 сторіччя. Багато вдалося їм переробити. Хотіли викорінити і старі колядницькі звичаї, але це їм не вдалося. Священики казали гуцулам, що їхні колядки поганські, нехристиянські, що в них криється поганська віра, і що їх гріх колядувати. Були випадки, коли священики, за приказом владики, не дозволяли березам іти в коляду, поки вони не змінили колядки, згідно з Євангелієм. Для цього священики скликали берез, читали їм Біблію і змушували писати нові слова на християнську

Колядницька партія готується до коляди

У репертуарі колядників велика кількість колядок: "Підстінна" ("Підвіконна"), для господаря, для господині, для парубка, для дівчини, для дітей... Є окрема колядка-подяка за гостину. Якщо в хаті нещодавно хтось помер, то колядують "Умерлу". Цю колядку теж веде береза. Вона дуже довга, триває майже годину. Колядують цю коляду при свічках. Після неї не можна вже ні співати, ні танцювати. Колядку "Круглєк" колядують у господаря, котрий має пасіку.

У давнину гуцули вважали, що на Різдво праведне Сонце набирає силу. Саме від Різдва з кожним днем воно починає дедалі більше обігрівати нашу матір – Землю. На Різдво була перемога світла над темрявою.

Зранку на Різдво до церкви приходить багато людей. Кожному цікаво подивитися на колядників. Подивитися, хто йде в колядники, хто за березу і вибірцю, і чи варто буде їх приймати. Колядування на Гуцульщині – справа виключно чоловіча. Жінки в колядники не ходять, бо вони на свята повинні господарювати.

Починають колядувати 7 січня. Зранку колядники приходять до церкви. Всіх формує вибірця. Після літургії колядницькі партії виходять на подвір’я церкви і стають перед входом. Священик благословить, після чого кожна партія, на відстані 10 метрів одна від другої, тричі обходять церкву з плєсами. Плєс – це та ж сама колядка, тільки має іншу форму колядницького обряду. Після цього вклякають перед священиком і моляться. Старший брат роздає вибірцям скриньки для збору коляди, а березам передає колядницькі хрести і дзвінки. Потім колядники встають і виходять на дорогу, звідки розходяться по своїх "ревірах" (кутках).

У Верховині є 4 колядницькі партії, а в кожній із них 8-13 колядників. На одну партію припадає приблизно 80-110 хат.

Усі з нетерпінням чекають колядників, насамперед, дівчата, котрим хочеться потанцювати після Пилипівки. А господині переживають, аби якнайкраще прийняти колядників, аби пізніше не критикували.

Колядницький дзвінок

Перед приходом колядників до хати вони тричі трембітають, а потім співають прихідний плєс, який починає береза: "Ой, забаривси гість у дорозі, Дай, Боже".

Після цього колядують підвіконну колядку, яку господарі уважно слухають. Якщо господарі не приймають колядників до хати, то виносять коляду, накривають хрест чесаним повісмом і дають гроші. Перепрошують, що не приймають до хати, і швидко зачиняють за собою двері на знак, що цього року не приймають колядників до свого дому. Береза дякує за коляду, трембітар грає на знак, що колядники виходять від тої хати і вже йдуть до іншої. Якщо приймають колядників до хати, то виходять господарі, не зачиняючи за собою дверей. Дякують колядникам і просять до хати. Береза дякує і веде колядників до хати. Господиня цілує на порозі колядницький хрест і кладе на нього чесане лляне повісмо. Коли береза переступає поріг, одразу віншує господарів і сідає у чолі стола. Кладе на стіл хрест, а вибірця – скриньку. З правого боку від берези сідає скрипаль, з лівого – вибірця і решта колядників. Береза дзвонить дзвінком – і починають колядувати. Насамперед – колядують господареві. Після закінчення кожної колядки береза дзвонить дзвінком і віншує словами: "Дай вам, Боже, шєстє, здоровлє й на многа літ з отсев колєдков й усев челєдков. Усім посполу, шо в сім дому, рік вид року токма до віку. Позволь, Господи, в мирности й радости ці свєта обійти й пришлих свєтків вид сегодне за рік діждати". Парубкам і дівчатам колядують жартівливі колядки. Коли колядники колядують усім вдома, то господар і господиня передають на руки берези колядницький калач, після чого господар кладе на хрест коляду, тобто, гроші, приказуючи: "Просимо, панове колєдникове, вас на колєду. Хоть невелика, приймайте за велику". Тоді береза підводиться, дзвонить у дзвінок і каже: "Обдарував нас пан – господар сріблом-злотом, даром Божим – колачем. А ми його щастям, здоров’ям і многима літами. Мирно свєта ці відсвіткувати, нарік дочекати у злагоді, в мирі й у достатку" І всі тоді хором кажуть: "Дай, Боже" (тричі). У колядницькій партії, що в присілку "Підмаґура", плєшуть у дзвіночки для пошани господаря. До цієї коляди запрошують господаря. Він сідає на крісло, а два колядники, під супровід скрипки, плєшуть, віншують, вклякають і віддають шану, а господар кидає у дзвінок гроші. Ці гроші колядники забирають собі. У давнину господиня давала колядникам голубці зі шкварками, бурякову юшку з бужениною, вареники і молочну кашу з кукурудзяної крупи, а господар частував колядників горілкою. Бувало, що після гостини колядники брали господиню до танцю. В одній хаті колядують понад 10 різних колядок. Усе це затягується на 1-2 години, тому за один день колядники обходять не більше, ніж 10 хат. У Верховині поширена традиція пити горілку з колядницького дзвіночка. Це має чудодійну силу. Якщо в хаті є діти, котрі не говорять (3-4 роки), то люди вірять, що коли випити горілки з дзвіночка, то Бог допоможе дитині заговорити, і та дитина матиме гарний і дзвінкий голос. Самій дитині наливають у дзвінок воду. Часто гостей пригощають із дзвінка, зокрема, туристів, котрим то цікаво. Не оминають колядники жодної хати, колядують навіть там, де вже ніхто не живе. Приходять з колядою і до людей іншого віросповідання. Зранку 14 січня, на Василія, у Верховині ходять посівальники – як хлопці, так і дівчата. На Василиний вечір іде Маланка, але у Верховині Маланка найменше популярна. Здебільшого, вона збирається на присілку Жаб’євський Потік із 7-10 людей. Головними ролями є Маланка, циган і циганка, смерть, чорт, коваль, ведмідь. У деяких куточках Верховини у Маланку збираються дружини колядників; за защедровані гроші купують подарунки своїм чоловікам і вручають на Розплєсі, бо вже скучили за чоловіками.

Колядують "Підстінну колядку"

Другий Святвечір у Верховині має назву Водохресний Вечір. У цей день люди не їдять, поки не прийдуть з церкви зі свяченою водою. Як оберіг для членів сім’ї і для худоби виготовляють хрестики з воску і приклеюють на вікнах і дверях хати, на дверях стайні, на криниці, аби Бог рятував від усякої нечисті.

Розплєс

На Видорші (Водохрещення) колядники знову приходять до церкви (протягом усіх Різдвяних свят вони не ходять до церкви). Після літургії тричі обходять церкву з плєсами. Потім на поріг церкви виходить священик, а перед ним стають колядники. Священик дякує за коляду, а тоді всі йдуть до річки на водохрещення. Біля річки всі стають у коло, цілують хрест, моляться, щоб дочекати наступного року, і щоби знову пішли в такому складі. Після водохрещення кожна партія іде на розплєс (закінчення коляди). Розплєс роблять у когось вдома за домовленістю за власні кошти. Розплєс починається з плєсу. Туди можна запрошувати всіх бажаючих. Береза дякує кожному колядникові за коляду, віншує і дає цілувати хрест. Потім колядники одягають сардаки, виходять з хати, стають у коло. Береза знову дякує за коляду, просить прощення за недоліки, кожному передає хрест поцілувати. Під час цього дійства колядники складають на землю шапки, дзвінки, бартки у коло. Музикант грає коротенький колядницький танець. На цьому коляда закінчується, а сама забава продовжується до ранку. тематику. Тому багато старовіцьких колядок пішли в забуття. В 1906 році священики намагалися заборонити в колядниках скрипку, трембіту, танці і плєси, але це їм не вдалося. Є багато сучасних колядок, котрі склали берези.

06.06.15

Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда
Гуцульська коляда


© 2010 СІДА-РІДА відпочинок у Верховині